ВОЗЫМЕТЬ

Возыметь действие.

Подіяти; вплинути; (іноді) мати свій вплив.

Возыметь желание.

Забажати (зажадати, захотіти, забагнути).

Возыметь мысль.

Здумати (надумати); у мислі взяти; узяти думку (на думку).

Возыметь намерение.

Наміритися (заміритися); узяти [собі] намір; узяти [собі] думку (на думку); покласти [собі на думці]; наважитися. || Узяла собі таку думку: «Покину їх, піду служити!» Вовчок.

Возыметь силу (книжн.).

Набрати (набути) сили (чинності).

Он возымел гордость.

Він загордів (згордів, спишнів); він гордопишним (гордим та пишним) став.