ВЕРТЕТЬ

Вертеть кем (разг.).

Вертіти (крутити, орудувати, верховодити) ким; коверзувати [над] ким. || Вона орудувала царем, як сама хотіла... Стороженко.

Вертеть хвостом (перен. разг.).

Крутити[ся]; крутити хвостом; викручуватися; крутити-вертіти; і сюди верть, і туди верть. || Крути, верти, нічого не поможе. Пр. І сюди верть, і туди верть, а панові прийшла смерть. Пр.

Вертит языком, что корова хвостом.

Вертить язиком, як корова хвостом. Пр. Язик у роті — мели що хоті. Пр. Меле, як порожній млин. Пр. Не мели, як пустий млин. Пр. Порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле язиком, як вітряком (як на жорнах). Пр. Язик йому на веретені ходить. Пр. Язик йому бігає, як на завісах. Пр.

Как ни верти.

Як не крути (як не верти); хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк. || Хоч круть, хоч верть, а тут тобі й смерть. Пр. Крути-верти, треба вмерти. Пр.