ПОСЛЕДНИЙ

Быть последним.

Бути останнім; пасти задні[х] (задню).

[В] последнее время.

Останнім часом (останніми часами); останнього часу.

В последний раз.

Востаннє; [в] останній раз.

В последнюю минуту.

Останньої хвилини (в останню хвилину); наостанці.

До последнего дыхания.

Див. ДЫХАНИЕ.

До последней возможности.

Див. ВОЗМОЖНОСТЬ.

До последней капли крови.

Див. КАПЛЯ.

До последней степени.

До краю; [геть] до останньої межі.

За последнее время, за последние дни.

Останнім часом (останніми часами, останнього часу), останніми днями.

Изругать последними словами.

Див. ИЗРУГАТЬ.

Испустить дух (последний вздох) (устар. ирон.).

Див. ИСПУСТИТЬ.

Не из последних.

Не з останніх; не з найгірших (незгірший, -ша, -ше); (іноді) не послідущий (не послідній); неабиякий; (образн.) не пасе задніх (задньої).

Отдать последний долг умершему.

Див. ДОЛГ.

Последнее прости сказать (книжн.).

Востаннє сказати прощай, сказати останнє прощай.

Последние известия.

Див. ИЗВЕСТИЯ.

Последний крик моды (разг.).

Див. КРИК.

Последняя, не последняя спица в колеснице (перен. разг.).

Див. СПИЦА.

Пробил последний час для кого.

Прийшла остання (іноді остатня) година на (для) кого; прийшла година вмирати кому. || Отепер же, мабуть, прийшла на нас (на козаків) остання година. ЗОЮР.

Самый последний человек (разг.).

Найпослідуща (найпослідущіша) людина.

Спать, заснуть, уснуть последним сном.

(те саме, що) Спит вечным (могильным, непробудным) сном (устар.). Див. СОН.

Уничтожить до последнего.

Знищити до останнього (до остатку); знищити усіх до ноги; винищити упень.