ЕЗДИТЬ

Ездить верхом.

Їздити верхи (про багат. ще верхами); їздити конем (про багат. кіньми); (арх.) їздити кінно.

Ездить [верхом] на ком (разг.).

Їздити [верхи] на комусь; водити за чуба (за чуприну) кого.

Кто прямо ездит, дома не ночует.

Хто простує (навпростець іде), той дома не ночує. Пр. Хто простує, той у дорозі ночує. Пр. Як підеш навпростець, то дома не ночуватимеш. Пр. Пішов батько навпростець — не скоро вернеться. Пр. Хто ходить на манівці, той падає в рівці. Пр.