ИЗБА

Белая изба.

Світлиця; кімната; (застар.) горниця.

Выносить сор из избы.

Виносити (виволікати) сміття (бруд) з хати; виносити на люди хатні справи (хатні таємниці); виставляти на світ брудне шмаття.

Изба-читальня.

Хата-читальня.

Не красна изба углами, красна пирогами.

Хоч нема де й сісти, аби було що з'їсти. Пр. Коли є хліба край, то й під вербою рай. Пр. Як хліба край, то й у хліві рай. Пр. Хоч хата [й] похила, та пирогів сила. Пр.

Своя избушка, свой простор.

В своїй хаті своя правда, І сила, і воля. Шевченко.

Чёрная (курная) изба.

Курна хата.