БОЛЬНОЙ

Больное воображение.

Хвороблива уява.

Больное, самое больное место.

Болюче, найболючіше (живе, найживіше, дошкульне, найдошкульніше, вразливе, найвразливіше) місце; болячка; болячка над болячкою; слаб[к]а сторона. || Бо вражено Сашка в найдошкульніше місце. Смолич. Ото наша болячка, — показав Хома Слонь на озеро, — Все літо несолонь там... Земляк.

Больной вопрос.

Пекуча (болюча) справа; болюче (пекуче) питання.

Быть больным чем.

Слабувати (нездужати, хворіти, х[в]орувати, боліти, хиріти, недугувати, кволіти, лежати) на що; бути хворим (слабим) на що. || Буде спати — не плакати, Буде рости — не боліти, На серденько не кволіти. Н. п. Воронцов лежав у бліндажі хворий на малярію. Гончар.

Валить с больной головы на здоровую.

Звертати (звалювати) з дурної голови на людську. Хто б'ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.

Вечно больной.

Вічно (завжди, раз у раз, повсякчас) хворий (недужий, слабий); (ірон.) болячка. || Болячка, а не чоловік: то в животі в нього ріже, то поперек ломить. З нар. уст.

Сказаться больным.

Об'явитися хворим (слабим, недужим, немічним, кволим).

Смертельно, безнадёжно больной.

Безнадійно хворий (слабий); смертенний. || Де вже їй устати? Зовсім смертенна лежить. Вовчок.