БЛЕСТЕТЬ

Блестеть, переливаясь (о солнце, луне, звёздах, воде, росе и т. п.).

Грати (вигравати); миг[о]тіти; бриніти; леліти. || Капками роса бринить та миготить. Свидницький. Сонце гріє, збіжжя леліє, зелень пестить око. Яцків.

Не блещет умом, талантом.

Не виблискує (не визначається) [особливим] розумом, талантом (хистом); не вражає розумом, талантом (хистом); не вельми (не дуже) розумний, талановитий; на розум, на хист небагатий. || Ой, — каже, — татарине, ой, сідай же ти, бородатий! Либонь же ти на розум небагатий... Дума.

Не всё то золото, что блестит.

Не все те золото, що блищить. Пр. Не все, що сіре, то й вовк. Пр. Блищить як злото, а всередині болото. Пр. Буває, що й черепок блищить. Пр. Не все добре, що смакує. Пр. Капуста то гарна, та качан гнилий. Пр. Славні бубни за горами, а прийдеш ближче — собача шкура. Пр.