БЕСПАМЯТСТВО

В беспамятстве.

Непритомним бувши; безтямно; зне[с]тямки(а); не тямлячи (не тямивши) себе; нетямлячись; не пам'ятаючи себе; в не[с]тямі (в безтямі). || В роз'ятренні, не тямлячи себе, почав викидати жінчине добро в відчинені до сіней двері. Коцюбинський. Бігла, падаючи, прориваючи кущі, і кричала щось у нестямі. Головко.

Впадать, впасть в беспамятство.

Мліти, зомлівати, зомліти; непритомніти, знепритомніти, знетямлюватися, знетямитися; знестямлюватися, знестямитися; доходити, дійти до не[с]тями (до нестяму, до нестямки, до нестямку); (образн.) мороки беруть, взяли кого; безпам'яття находить, найшло на кого. || — Василю, Василю! — та й зомліла сердешна дівчина. Федькович. Листоноша знепритомнів після двадцятого шомпола... Яновський.

Привести в беспамятство кого (ударом, потрясением и т. п.) (разг.).

Відбити памороки (глузди) кому. || А той як тарахне Миколу по голові — геть памороки йому відбив. З нар. уст.