БЕСЕДА

Вести беседу.

Провадити (вести) мову (розмову, бесіду, речі); річ розмовляти; на мові (на речах) бути з ким; розмовляти; балакати; (розм. фам.) справляти балачку. || Остап вів бесіду з дідусем. Коцюбинський. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду весь вік дівувати! Гребінка.

Вступать, вступить в беседу с кем.

Заходити, зайти в розмову (в бесіду, в речі) з ким; (тільки докон.) стати на речах із ким; розмовитися (розбалакатись) з ким. || Не дуже в речі заходжу: розпитаюсь дороги в Дем'янівку, подякую за хліб-сіль та й далі. Вовчок. Все ж таки не могла часто з Михайлом розмовитися. Кобилянська.