НАВОДИТЬ

Наводить красоту (разг. ирон.).

Чепурити; чепуритися; додавати краси; (іноді) наводити красу.

Наводить критику (разг.).

Критикувати.

Наводить, навести [внешний] лоск на кого (перен. разг.).

Давати, дати (зовнішній, зверхній) блиск (полиск) кому; надавати, надати (зовнішнього, зверхнього) блиску (полиску) кому.

Наводить, навести на грех кого.

Призводити, призвести до гріха кого.

Наводить, навести на кого подозрение.

Накидати, накинути на кого підозру.

Наводить, навести на путь кого (перен.).

Направляти, направити на шлях кого; наводити, навести кого на пуття; напучувати, напутити кого; показувати, показати стежку кому; давати, дати навід кому.

Наводить, навести на ум (на разум) кого.

Наводити, навести на розум кого; напоумляти, напоумити кого. || Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Номис.

Наводить, навести порядок.

Давати, дати лад (порядок).

Наводить, навести скуку на кого.

Наводити, навести (наганяти, нагнати) нудьгу (нуду, нудоту) на кого; завдавати, завдати нудьги кому; (тільки докон.) занудити кого.

Наводить, навести справки о ком, о чём.

Брати, узяти довідку про (за) кого, про (за) що; довідуватися, довідатися про (за) кого, про (за) що.

Наводить, навести тень (перен.).

Напускати, напустити туману; наводити, навести тінь; затінювати, затінити.

Наводить, навести чистоту.

Прибирати, прибрати (чепурити, причепурити).