ЗАГОВАРИВАТЬ

В нём заговорила совесть.

У ньому обізвалася (озвалася) совість; у ньому обізвалося (озвалося) сумління.

Заговаривать, заговорить зубы кому (перен. разг.).

Замовляти, замовити зуби кому; забивати, забити баки кому [балачками].

Заговорить с кем.

Заговорити (забалакати, загомоніти) з ким, до кого; озватися (обізватися) до кого; ставати, стати до розмови з ким; зняти мову (слово) до кого; завести мову з ким; зайняти словом кого.

Заговорить скоро, быстро.

Швидко (скоро) заговорити (забалакати); задріботіти (заторохтіти); (образн.) засипати як маком [дрібненько].

Заговорить сладкоречиво.

Заговорити солодко (медовими словами); (фольк.) на солодкім меду обізватися.