ОТКАЗЫВАТЬ

Ему нельзя отказать в остроумии.

Не можна не признати йому дотепу (не можна заперечити, що він дотепний); він такий дотепний; не можна йому відмовити [в] дотепності.

Ему отказали в его просьбе.

Його прохання (прісьбу, просьбу) не задоволено (не задовольнили); його прохання відхилено (відхилене); йому відмовили (відмовлено) на його прохання.

Не откажите в любезности.

Будьте такі ласкаві; коли ласка ваша.

Ни в чём не отказывать себе, кому-либо.

Нічого собі, кому не жалувати (не відмовляти).

Отказал наотрез.

Цілком (зовсім) відмовив; (відмовив) як відрізав. || Так тобі що — зовсім відмовив? — Як відрізав. З нар. уст.

Отказать кому (в сватанье).

Відмовити кому; (образн.) дати (піднести, покотити) гарбуза кому; піднести (печеного) кабака кому; почастувати печеним раком кого. || — А мати? Таже вони загризуть мене, бо й так лихі, що я дала гарбуза аж двом сватачам! — промовила Настя наче до себе. Коцюбинський. Наталка многим женихам підносила печеного кабака. Котляревський.

Отказать от дома кому (устар.).

Перестати приймати (більш не приймати) кого; у дім (до господи) не приймати кого. || Яке ж я мала право не прийняти її в дім — згодьтеся? Свідзинський, перекл. з Тургенєва. Наказали його до господи не приймати. Свідзинський, перекл. з Тургенєва.

Отказывать, отказать в руке (от руки) кому (устар.).

Відмовляти, відмовити видати кого за кого; відмовлятися, відмовитися вийти заміж за кого; відмовляти, відмовити [від] руки кому.

Отказывать себе в самом необходимом.

Відмовлятися від [що]найпотрібнішого (найнеобхіднішого).