КОНЧАТЬ

Всё кончено!

[От і] кінець!; от і (оце й) по всьому! || У себе в хаті кидаюсь у крісло і кажу на голос: — Кінець! Коцюбинський.

И кончено.

I край; та й годі.

Кончать, кончить жизнь, [свой] век, [свои] дни.

Кінчати, скінчити життя, [свій] вік; вікувати, звікувати [свій] вік; доживати, дожити вік[у]; добивати, добити [свого] віку.

Кончать-то так, а кончить как?

Запрясти так, допрясти як?; так то так, а з хати як?; високо літає, а де сяде?

Кончен бал (перен.).

Та й по всьому; та й уже; та й край; і кінець.

Кончил дело, гуляй смело.

Справив діло, гуляй сміло. Пр.

Кончил читать, писать...

Дописав (кінчив писати), дочитав (кінчив читати)...

Кончить дурно, плохо, скверно.

Погане (зле) скінчити.

Кончить самоубийством.

Смерть собі заподіяти; кінець собі зробити; накласти на себе руки; укоротити собі віку; кінчити, покінчити самогубством.

Кончить чем.

Кінчати на чому.

Ни начать, ни кончить.

Ні тпру, ні ну.