РУБАШКА

Надевать, надеть смирительную рубашку на кого.

Надягати, надягнути (надягти) гамівну сорочку на кого.

Оставлять, оставить (оставаться, остаться) в одной рубашке.

До сорочки обдирати, обдерти кого; у самій сорочці пускати, пустити кого; у старці пускати, пустити кого; у самій сорочці зоставатися, зостатися (лишатися, лишитися).

Остаться без рубашки (разг.).

Звестися нінащо; перевестися на злидні.

Параша-то ваша, да рубашка на ней наша.

Ваша хата — мій верх. Пр.

По Ивашке и рубашка.

По Савці й свитка. Пр. По панові й шапка. Пр.

Портит Ивашку белая рубашка.

Заліз у багатство — забув і братство. Пр. Забагатів Кіндрат — забув, де його брат. Пр. Забув віл, коли телям був. Пр. Казали люди: квач притикою не буде. Пр.

Своя рубашка ближе к телу.

Своя сорочка (пазуха) ближча. Пр. Своя сорочка до тіла ближча. Пр. Своя губа ближче. Пр. Усякий за своє дбає. Пр. Усякий чорт на своє коло воду жене (тягне). Пр. Кожний дідько в свою дудку грає. Пр. Курка що гребе, то все на себе. Пр. Де ви бачили граблі, щоб від себе гребли. Пр. Кожна ручка до себе горне. Пр.

Снимать, снять [последнюю] рубашку с кого.

[Останню] сорочку (свитину) знімати, зняти з кого.