НАДЕЯТЬСЯ

Как на каменную гору стану надеяться на кого, на что.

Як на кам'яну гору (як на твердий мур) покладатися (здаватися) на кого, на що.

На Бога надейся, а сам не плошай.

На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. Бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. На Бога надія та й на кума Матвія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. У Бога вір, тільки Богові не вір. Пр. Тоді Бог дасть, як сам зробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.

На ветер надеяться — без помола быть.

Вітер мовчить, вітряк стоїть — не чекай дива, не буде млива. Пр.

Надеюсь, вы придёте.

Сподіваюся (маю надію), що ви прийдете.

Надеяться и ждать — одураченным стать.

Надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг. Пр. Надіявсь дідок на медок, та води не пив. Пр.

Твёрдо надеяться на что.

Покладати певну надію на що.