БОК

Бок о бок.

[П]обік, ([п]обіч) кого, чого; бік у бік; пліч-о-пліч; попліч; плече в плече. || Обік його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога... Шевченко. Попліч сиділа коло його стара бабуся. Вовчок.

Бока отбить кому.

Бебехи (печінки) надсадити (відбити) кому; відбити (відтовкти) боки кому. || Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсажу! Котляревський.

Боком.

Боком; бока; бокаса. || Каламарчик лежить бока осторонь. Барвінок.

Боком выходить (вылезти).

Рогом (боком) вилізти. || Коли б нам та оцей сміх боком не виліз!.. Гончар.

Глядеть боком на кого.

Кривим оком глядіти (дивитися) на кого; зизом дивитися на кого. || Дивиться на нього кривим оком. Франко.

Лежать на боку (ленясь).

Лежня справляти; байдикувати; байдики бити. || Годі байдики бити та хліб даром їсти... Козланюк.

Намять бока кому.

Облатати (полатати, нам'яти, обчухрати) боки кому; дати наминачки кому. || Тю! Заліз у чужу хату, ще й голос подає! Ану, хлопці, полатаємо йому боки? Юхвід.

Отдуваться своими боками.

Пла­ити своїми боками; на собі терпіти.

Под боком.

Близенько; зовсім близько; недалечко; (образн.) тільки що не видко; як палицею (шапкою, штихом) [до]кинути.

С боку припёка (припёку).

Приший кобилі хвіст; п'яте колесо до воза.

Сидеть боком.

Сидіти боком (бока); бокувати. || Не бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямісінько. Сл. Гр.

С отвисшими боками.

Вислобокий; з відвислими боками.